Як події в Афганістані можуть вплинути на Україну

Від початку серпня перші шпальти світових видань не покидає так зване «афганське питання». Проте не лише журналісти занепокоєні змінами у Кабулі. Усі світові лідери сьогодні змушені реагувати на події, що відбуваються за тисячі кілометрів від їх резиденцій. І Україна не виняток. 

Міграційна криза чи гібридна атака

Дивлячись на тисячі біженців, що прагнуть у будь-який спосіб покинути територію Афганістану, можна легко зробити висновок: міграційної кризи не оминути. Ситуація стає ще небезпечнішою, коли обмежене коло міжнародних гравців готове використовувати подібні тенденції в якості зброї. Говорячи про гравців, маємо на увазі Білорусь та Російську Федерацію. 

Вже сьогодні Литва та Польща потерпають від потоку нелегальних іммігрантів, що прямують до країн Європейського Союзу, з легкістю перетинаючи білоруський кордон. Безумовно, у напівдиктаторському режимі, що склався в Мінську, подібні операції неможливі без санкції «зверху». Розміщення та утримання мігрантів з Близького Сходу та Африки, кількість яких лише у Литві нещодавно сягнула 4100, потребує значних ресурсів, що, безумовно, послаблює держави-мішені подібних гібридних атак.

Аналогічна доля може спіткати й Україну, вважають у київському МЗС. Проблема неврегульованості спільних кордонів із Білоруссю та Росією стоїть на порядку денному української зовнішньої політики з часів здобуття незалежності. Проте за 30 років значних успіхів досягнути не вдалося, а конфлікт на Донбасі лише загострив ситуацію.

За таких умов нещодавні події в Афганістані створюють реальну безпекову загрозу для України, яку не варто ігнорувати.

Додатковий фронт для Російської Федерації

Втім, експерти переконані, що афганська криза формує виклики не лише українській безпеці. Посилення радикальних ісламістських настроїв у Центральній Азії спонукає Москву посилити власну присутність в регіоні. Хоча Талібан публічно відмовляється від подальшої територіальної експансії, загроза для сусідів Афганістану є очевидною. Прихід до влади талібів створює нові можливості для терористичних угруповань, зокрема Аль-Каїди та ІДІЛ. Остання вже встигла провести низку терактів у Кабулі, що призвели до численних людських жертв. Не менш небезпечним є потік контрабанди та наркотиків, який може посилитись після виводу американського контингенту з країни. 

Таким чином Росії, що претендує на статус регіонального лідера, доведеться зосередити максимальні зусилля для забезпечення власної безпеки та безпеки своїх союзників, якими є сусіди Афганістану Таджикистан і Узбекистан. Подібна зміна фокусу, яка супроводжуватиметься переміщенням ресурсів до Центральної Азії, зменшить російський тиск на Україну та створить вікно можливостей для Києва.

Українське питання

Проте Афганістан є пріоритетом не лише для Москви. Увага всього світу зосереджена на подіях в Кабулі. Зокрема це стосується західних партнерів України, якими є ЄС та США. Ключовою проблемою для Європи є подолання міграційної кризи, що насувається. Тим більше, що негативний досвід вже існує. У свою чергу адміністрація Байдена, намагатиметься пом’якшити вплив афганської операції на вибори до Конгресу. За таких умов утримувати українське питання на глобальному порядку денному стане ще складніше, зауважують експерти.

Доктрина Байдена 

Не зважаючи на передвиборче протистояння, Джо Байден не планує відходити від прагматичного курсу свого попередника. Сполучені Штати продовжують оптимізувати витрати на власну зовнішню політику. Так звана доктрина Байдена, хоча й наголошує на глобальній ролі Вашингтона, зосереджена більше на внутрішніх проблемах американців. Вивід військ із Афганістану продемонстрував, що США не готові інвестувати час та ресурси в держави, котрі не демонструють необхідного прогресу.

За 20 років своєї присутності в Афганістані Сполучені Штати та їх союзники інвестували в країну близько $2 трлн. Лише на вдосконалення збройних сил та оборонного потенціалу було витрачено $88 млрд. Результати усіх цих зусиль ми бачимо зараз. Урядова армія, що розбігається під натиском Талібану та повальна корупція, котру не вдалося подолати.

Таким чином, Афганістан може стати цінним уроком для України. Міжнародна допомога не є вічною. Перш за все, необхідно спиратися на власні зусилля та реформувати державу зсередини. 

Афганістан отримав статус Основного союзника США поза НАТО в далекому 2012 році. Проте і цей магічний титул, котрий активно обговорюється в українському суспільстві, не став панацеєю для Кабула. Не вистачило ефективних реформ. 

Саме тому адміністрації президента Зеленського варто зосередитись на проведенні структурних змін всередині держави. Чекатимемо на деталізацію всеосяжного Плану трансформації, що буде представлений на Комісії стратегічного партнерства восени. Після неминучих репутаційних втрат, зумовлених афганською кризою, Сполучені Штати потребуватимуть яскравої success-story. Нею може стати Україна.