Будапешт домовляється з Газпромом: Новий союз з Москвою чи передвиборча кампанія Орбана

Угорщина підписала довгостроковий контракт із російським Газпромом. Тепер Будапешт отримуватиме паливо напряму, в обхід України. Що лежить в основі цього рішення та якою повинна бути реакція України? 

Минулого тижня TRUMAN вже розповідав про конфлікт, що виник між Україною та Угорщиною з приводу нового газового контракту Будапешту із Газпромом.

Нагадаємо, що угода, котра передбачає щорічні поставки 4,5 млрд кубометрів газу із Росії в Угорщину, безпосередньо зачіпляє інтереси Києва. Вперше Будапешт отримуватиме російську енергію напряму, в обхід України.

Одразу після підписання контракту послідували взаємні виклики послів та низка голосних заяв обох сторін. Україна відмінила засідання міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва та звернулася до Єврокомісії з приводу відповідності газової угоди європейському енергетичному законодавству.

Будапешт відповів заявами про порушення національного суверенітету та пообіцяв блокувати приєднання України до НАТО. Згадали навіть давнішню мовну суперечку між державами.

Однак, не зважаючи на бурхливу реакцію учасників конфлікту, деякі експерти підписанню контракту із Газпромом не здивувалися. Угорщина залежить від російського газу на 50-70%, кажуть вони. Перемовини щодо нової угоди між Будапештом та Москвою взагалі велися ще з минулого року. Адже попередній контракт завершився у далекому 2015. З того часу його регулярно продовжували із необхідними правками та модифікаціями.

В українському політикумі переконані, так слід було зробити і цього разу. Тим більше, протягом останніх років Будапешт намагався зменшити власну залежність від російського газу. Про це свідчать і перемовини про поставки енергоносіїв з Румунії, і підписання угоди із США щодо постачання скрапленого газу.

Укладаючи контракт із Газпромом, Угорщина, безумовно, розуміла, на які жертви доведеться піти. Мова йде виключно про гроші. Отримання палива напряму позбавить Будапешт прибутків від поставок українського газу до Хорватії та решти Балканських країн. Та й сам транзит подорожчає, адже енергоносії проходитимуть довший шлях.

Чому ж тоді Угорщина погодилася на підписання довгострокового контракту із Росією? TRUMANспробував розібратись.

В Угорщині наближаються парламентські вибори. Цього разу перемога партії Фідес на чолі із нинішнім прем’єр-міністром Віктором Орбаном не є на 100% гарантованою. Опозиція згуртувалась та готова вийти єдиним фронтом. За таких умов забезпечення стабільних поставок природного газу з Росії та як наслідок зниження тарифів може забезпечити Орбану прихильність електорату. Холодний зимовий сезон уже близько.

У свою чергу Москва неодноразово використовувала газ, як зброю спрямовану на своїх опонентів. Саме тому Кремль готовий компенсувати Будапешту будь-які втрати та продавати газ за зниженими цінами в обмін на політичні поступки. Тим більше, якщо це стосується України.

Якою ж повинна бути стратегія Києва в даній ситуації? Адже «угорська» частка українського транзиту газу становить близько 20% загального об’єму. Експерти застерігають від необдуманих емоційних заяв та надають перевагу м’якому підходу. 

Правильним рішенням стало звернення українського МЗС до європейських партнерів. Такий крок переводить двосторонній конфлікт у площину загальноєвропейського права та інтересів. 

Спеціалісти прогнозують стагнацію у відносинах із Угорщиною, адже її центральний уряд сьогодні цілковито зосереджений на виборах до парламенту. Тому Україні слід сфокусувати увагу на європейському напрямку та не допустити так званої енергетичної кризи ЄС, коли кожен гратиме сам за себе і домовлятиметься із Росією у двосторонньому порядку. Рішення Німеччини щодо Північного потоку-2 вже стало негативним прецедентом у цій сфері. Варто переконати західних партнерів, що збереження української ГТС відповідає їхнім інтересам.

Не слід забувати і про альтернативні джерела енергії. План розвитку водневої галузі, що був представлений Брюсселем минулого року, відводить ключову роль для України. Проте для виробництва та поставок водню в Європу, Києву необхідно здійснити кардинальну трансформацію газотранспортної системи. За попередніми оцінками, це коштуватиме близько $ 2-3 млрд. Саме тому створення реального ринку електроенергії, нівелювання надмірного впливу монополій та залучення приватних інвестицій є сьогодні значно актуальнішими для України, ніж голосні заяви в бік опонентів.