Міграційний шантаж: чого хочуть досягнути Мінськ та Москва
Напруга на польсько-білоруському кордоні зростає. Варшава веде перемовини з партнерами по НАТО. Білорусь погрожує припиненням транзиту природного газу. Які сили та чиї інтереси стоять за міграційною кризою в Європі, читайте в новій аналітиці від TRUMAN.
На початку минулого тижня міграційна криза на польсько-білоруському кордоні значно загострилась. 8 листопада група біженців з країн Близького Сходу намагалася фізично зруйнувати прикордонні огорожі поблизу населеного пункту Кузниця.
Підтримку нелегальним мігрантам надали білоруські силовики, про що свідчать численні фото та відеоматеріали.
Не зважаючи на мобілізацію 15 тисяч польських військових та двох батальйонів територіальної оборони, двом групам мігрантів все таки вдалося потрапити на територію Європейського Союзу.
Згідно з даними польської сторони, на кордоні сьогодні перебуває понад 5 тисяч осіб. У самій Білорусі число мігрантів сягає 15 тисяч.
Варшава називає нещодавні події державним тероризмом з боку Мінська. У причетності Москви до подібних атак Польща також не сумнівається.
Аналогічна ситуація спостерігається і на литовсько-білоруському кордоні.
Обидві держави є членами НАТО, а тому в разі повноцінного військового протистояння з білоруськими силовиками Литва та Польща спробують привести в дію статтю 4 Північноатлантичного договору. До них може доєднатися і Латвія.
«Наразі ми не бачимо жодної негайної загрози агресії проти будь-якої країни НАТО, але маємо розвиток дуже важкої ситуації на кордонах союзника по НАТО – Польщі, з Білоруссю. Подібна ситуація складається на кордонах Литви та Латвії. Ми солідарні з цими союзниками по НАТО. Ми засуджуємо дії режиму Лукашенка, який використовує вразливих мігрантів, включаючи родини з дітьми, для здійснення гібридних дій проти країн-союзниць», - сказав очільник НАТО Йєнс Столтенберг.
У Брюсселі нещодавно затвердили критерії для схвалення п’ятого пакету санкцій щодо Білорусі. Тепер робота над фінальним санкційним списком, до якого можуть потрапити авіакомпанія "Белавіа", Національний аеропорт Мінськ та навіть голова білоруського МЗС Володимир Макей, значно пришвидшиться.
Однак експерти вважають реакцією ЄС невчасною. Якщо б санкції було впроваджено одразу, масштаби міграційної кризи були б значно меншими. Сьогодні ж Мінськ готовий до нової порції обмежень.
Слабкість та нерішучість Європи – єдина надія нелегітимного режиму Лукашенка. Перш за все, самопроголошений президент намагається знайти точки дотику із Брюсселем, а також досягти поступок від останнього шляхом ультиматумів.
З цією ж метою Лукашенко погрожує Європі малоймовірним припиненням транзиту газу через територію Білорусі. Проте основні бенефіти від міграційної кризи отримає не Мінськ.
Москва застосовує події на польсько-білоруському кордоні в якості інформаційної зброї, звинувачуючи Європу у жорстокому поводженні з біженцями. Якщо ж конфлікт перейде в гарячу фазу, Росія швидше за все заявить про напад на Союзну державу. Недарма Москва та Мінськ нещодавно затвердили спільну військову доктрину та домовились координувати оборонну політику.
Ймовірним є й поширення міграційної кризи на територію України. Варшава вже попередила Київ про подібну небезпеку.
