Франсіс Маліж: Кероване кредитування коштує Україні надто дорого

Як керуючий директор ЄБРР у секторі фінансових установ, наскільки пріоритетною бачите Україну на новій посаді?

На новій посаді я відповідаю за інвестиційний та фінансовий сектори для всіх 38 країн, у яких працює ЄБРР – від Монголії до Марокко, охоплюючи три континенти: Європу, Азію та Африку. Втім, Україна входить до п’ятірки найпріоритетніших для ЄБРР країн. Часом навіть опиняється на другому чи третьому місці. На порядку денному чимало питань: приватизація, продукти для енергоефективності, жінки в бізнесі. А ще є небанківські фінансові напрями: страхові компанії, розвиток ринку капіталу, страхові фонди, управління активами, платіжна інфраструктура. Усе це потребує інвестицій і важливе для реформування країни. Передбачаю, що саме на цих царинах ЄБРР зосередить увагу в Україні.

Яка сфера є найпріоритетнішою для фінансових установ – банківська чи небанківська?

Здебільшого в Україні – це банки. Проте в портфелі фінансових установ діяльність обох є рівноцінно важливою. Приміром, у Туреччині та Польщі ми більше інвестуємо в небанківські установи. Мабуть тому, що там цей ринок розвинено краще. Однак, на мою думку, розвивати його потрібно й в Україні, саме тому ЄБРР тут присутній. Щойно ринок буде готовий до розвитку, ми перші на нього зайдемо.

Яким чином активна присутність міжнародних фінансових інституцій в Україні впливає на розвиток фінансового сектору?

Світовий банк, МВФ та ЄБРР утворюють команду, що стежить за реформою банківського сектору, фінансовою стабільністю країни та її монетарною політикою. Між цими трьома міжнародними фінансовими інституціями є міцне партнерство. Під Світовим банком я, насамперед, маю на увазі Міжнародну фінансову корпорацію, що є частиною структури групи Світового банку в приватному секторі.

Щоразу, як в українському банківському секторі відбуваються зрушення, міжнародні фінансові інституції об’єднуються у співпраці з Міністерством фінансів, НБУ та банківськими асоціаціями для якнайкращого впливу на ситуацію.

Іноземних інвесторів і досі найбільше турбує низький рівень верховенства права. Чи змінилося правове поле для ведення бізнесу в Україні за останні декілька років?

Коли я приїхав в Україну 2014-го, верховенство права було головною проблемою банківського сектору. Було чимало «кишенькових банків», якими керували пов’язані сторони, що кредитували своїх акціонерів на великі суми. Нині ці банки закрито чи націоналізовано. Так, нинішнє правозахисне середовище є значно сприятливішим для всього банківського сектору.

Щодо правових норм, для банкіра важлива зваженість банківських рішень. Часом щось йде не так, приміром, клієнт має труднощі. Та якщо є надійний захист прав кредитора, ефективний шлях розв’язання ситуації у формі сучасного закону про банкрутство, якщо добре працює судова система, все це спрощує отримання позитивних рішень щодо позик. Є тісний зв’язок між судовою системою, що добре працює, і банківською системою, яка добре позичає.

Ба більше, це ще й відповідає інтересам підприємця. Якщо ви власник бізнесу і ваша компанія має певні труднощі, останнє, що вам потрібне, – провести 15 років у суді. Ви мусите витратити близько 6 місяців на ліквідацію збанкрутілого бізнесу, а потім, ймовірно, розпочати новий, врахувавши власні помилки. Сучасний Кодекс про банкрутство є дуже вигідним для всіх задіяних сторін.

Після націоналізації ПриватБанку більшість банківських активів в Україні є державними. Це проблема, яку треба розв’язати через приватизацію. Ще одна річ, що допоможе банківському сектору – вдосконалення корпоративного управління. Президент щойно підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування фінансового сектору в Україні». В ньому покращено правила управління для державних фінустанов, тож можна продовжити висування незалежних наглядових рад. Це величезний крок вперед для державного банківського сектору.

Чому такою важливою є незалежна наглядова рада без жодного державного втручання в її роботу?

Бо в іншому разі побачите продовження керованого кредитування, що вже дорого коштувало Україні. За останні 10 років у рекапіталізацію українських банків вкладено 15,5 млрд доларів. Це майже стільки ж, як програма МВФ у розмірі 17 млрд доларів. Скільки шкіл, лікарень і кілометрів автошляхів можна було б збудувати на ці гроші? Натомість, їх спрямовано у державні банки, які націоналізували. Адже їхні кредитні рішення не завжди були професійні або їх ухвалювали з суто банківських міркувань. Доки ви не маєте незалежного врядування, це триватиме.

Чи продовжуватиме ЄБРР співпрацю з Ощадбанком, враховуючи нещодавні звинувачення заступника голови правління банку в незаконному збагаченні?

Репутація бізнесу – понад усе. Коли таке відбувається з клієнтом (як от з Ощадбанком, у який ми ще не інвестували, але вже кредитували), перше, що ми робимо – вимагаємо аналізу ситуації: що сталося, що планують із цим робити, яких заходів вжито. Якщо банк не працює над виправленням ситуації, співпрацю з ним припиняємо. Інколи пропонуємо допомогу у вигляді спільної роботи над планом покращення.

Процес з Ощадбанком триває. Доки відбувається розслідування, ми підтримуємо діалог, щоб побачити реакцію Ощаду й визначити, якою має бути відповідь ЄБРР.

Що потрібно зробити, щоб в Україну хотіли інвестувати?

Найкращими адвокатами інвестування в Україну є ті, хто вже сюди інвестує. Якщо зосередимося на фінансовому секторі, рідко можна зустріти когось, хто скаже: «Я радий, що інвестував в Україні». Коли дипломати, чиновники чи міжнародні фінансові інституції, що мають сприяти реформуванню, кажуть про прогрес України, нас слухають. Проте немає нічого кращого для заохочення інвестиційних рішень, ніж щасливий інвестор. Це працює в банківському секторі так само, як і для решти економіки.

Прогрес в українському банківському секторі помітний. Декілька років тому щодо іноземних та місцевих інвесторів діяли різні правила. Це було основною проблемою. Нині ж є ще одна істотна деформація – 100% гарантій по депозитах стосується лише державних банків. Отже, коли ви громадянин України чи український клієнт і кладете гроші до державного банку, вони повністю захищені. Але якщо зберігаєте кошти в приватних банках, гарантованою є лише певна сума. Це спотворення ринку потрібно виправити. Умови для державних, іноземних і приватних банків мають бути рівними.

Сьогодні є умови для здорової конкуренції. До банківського сектору повертається прибутковість – це також гарна ознака. Нацбанк України здійснив чималу трансформаційну роботу. А міжнародні фінансові інституції виявили неабияке терпіння, щоб змінити український банківський сектор. Тож нині він у незрівнянно кращій формі.