Йоханнес Баур: Європейські партнери можуть допомогти з управлінням ГТС

Який прогрес ви бачите в енергетичному секторі України за останні кілька років?

Загалом, від часів Майдану Україна досягла величезного прогресу у реформуванні енергетичного сектору і, безумовно, просунулася вперед у питанні енергобезпеки. Україна більш не залежить від газових поставок з Росії, приміром, і значно тісніше пов’язана з газовим ринком ЄС. Це неабиякий прогрес. Також компанія НАК «Нафтогаз України», яка завдавала величезних збитків і «докладалася» до економічних проблем з 2014 року: нині це прибуткова компанія зі значно кращим управлінням.

Крім того, було ухвалено низку важливих законів, зокрема газовий закон 2015 року, який повністю відповідає вимогам ЄС. Нині є проблема з його реалізацією і, на жаль, ми бачимо сповільнення активності впродовж останнього року-двох, особливо в царині анбандлінгу Нафтогазу. Рішення, яке ухвалено 2016 року, насправді не виконано. З-поміж чинників, щоправда, Стокгольмський арбітраж, який посприяв уповільненню процесу. Однак були й інші. Сьогодні потрібно терміново завершити або перезапустити процес. Важливо, що старий транзитний контракт завершується 1 січня 2020 року і ми сподіваємося на укладення нової транзитної угоди між Україною та Росією на транспортування газу до Європейського Союзу та створення незалежного оператора газотранспортної системи. Його мали б вже створити як окреме підприємство. Не зовсім зрозуміло, що відбуватиметься до 1 січня 2020 року. Маємо пропозицію від Нафтогазу щодо дорожньої карти, яка потребує затвердження. Для встановлення чітких етапів анбандлінгу потрібне рішення уряду. Анбандлінг також передбачає сертифікацію нового незалежного оператора газотранспортної системи. Сертифікацію має надати український енергетичний регулятор і підтвердити Секретаріат Енергетичного Співтовариства. Цей крок досі в процесі підготовки.

З огляду на незмінну позицію Німеччини в питанні підтримки «Північного потоку-2», наскільки важливим для ЄС є постачання значних обсягів природного газу Україною?

На мою думку, ЄС зацікавлений у подальшому транспортуванні Україною значних обсягів. Звісно, найімовірніше проект «Північний потік-2» не буде готовий до 1 січня 2020 року, тож, у будь-якому разі, до того часу маємо знайти рішення. Ми дуже сподіваємося і докладаємо чималих зусиль, щоб новий контракт було укладено у цілковитій відповідності з європейським законодавством. Ми досягли такої позитивної домовленості під час перших тристоронніх обговорень між Росією, Україною та ЄС у липні.

Ми прагнемо якнайшвидше організувати наступну політичну тристоронню зустріч, можливо, в листопаді, щоб побачити якого прогресу можемо досягти. З українського боку важливо забезпечити чітке бачення здійснення анбандлінгу й створення незалежного оператора трубопроводу. Запропоновані новим оператором ГТС транзитні ставки мають бути економічно вигідними. Це має значення, бо в разі надто високих ставок Газпром використовуватиме це як причину не транспортувати газ через Україну.

Що може зробити ЄС, щоб посадити Росію за стіл перемовин із цього питання?

Звісно, ми не можемо давати жодних гарантій. Зрештою, рішення ухвалюватимуть у Москві. Але, як я вже сказав, ми докладаємо дуже багато зусиль під керівництвом віце-президента Шефчовича. Маємо запевнення через пані Меркель, що Путін питання серйозно розглядатиме. Усе це відбувається на політичному рівні і ми проситимемо російську сторону діяти так, щоб їхній політичній обіцянці можна було довіряти.

Європейська комісія і Представництво ЄС вважають, що проект «Північний потік-2» не відповідає інтересам Європейського Союзу. Як наслідок – низка політичних заяв від віце-президента Шефчовича і пропозиція щодо впливу на «Північний потік-2» від Єврокомісії з метою підвищення безпеки поставок до ЄС. Ми вважаємо, що транзит через Україну і його продовження – в інтересах ЄС, адже це найкоротший шлях до низки країн, особливо в Південній та Південно-Східній Європі, а також до важливих ринків Італії та Австрії.

Як ухвалюватимуть подальші рішення, адже цей проект репрезентує російський вплив на європейський ринок газу?

Рішення з енергетичних питань можуть ухвалювати держави-члени ЄС, адже така компетенція належить саме країнам, а не власне ЄС. Вони можуть вирішувати, чи будувати трубопровід. Є лише декілька обов’язкових для виконання умов, згідно з екологічним законодавством, та інших питань. Також потрібно дотримуватися європейського законодавства. Нині такою є правова ситуація, яку б Єврокомісія хотіла змінити. Правові питання – це одне, а політичні – інше, тривають дискусії. Є держави-члени, які підтримують «Північний потік-2», є ті, хто проти. Але всі наполягають на важливості збереження транзиту з Росії через Україну.

Наскільки ймовірним є ухвалення поправок до газової директиви ЄС, за якими всі трубопроводи-постачальники до Європейського Союзу, включно з іноземними, підпадатимуть під дію законодавства ЄС?

Тривають обговорення і деякі держави-члени все ще треба переконати, що це хороша пропозиція. Безумовно, користь на нашому боці і ми сподіваємося, що поправки буде ухвалено. Звісно, нам варто розуміти, що в травні наступного року відбудуться вибори до Європарламенту і за кілька тижнів до цього він припинить діяльність. Тож для погодження пропозиції залишається не так багато часу. Потрібне застосування певних базових принципів європейського права, але не всіх законів, а конкретних регламентів, скажімо про мережеві коди. Проте трубопроводи мають регулюватися деякими основними правилами з метою підвищення безпеки постачання для всіх членів ЄС.

Європейські компанії, які беруть участь у будівництві «Північного потоку-2», покинуть проект, якщо США запровадять проти них санкції?

Це питання залишається відкритим. Поки немає рішення американського уряду і, гадаю, воно не є простим. Наскільки я знаю, європейські компанії вже припинили роботу в проекті «Північний потік-2» і більш не мають там фінансових інтересів. Деякі з них є лише членами консорціуму. Реалії такі, що ЄС має певний економічний інтерес у цьому трубопроводі.

Як справи із залученням європейських партнерів до управління українською ГТС?

Поміж європейських компаній все ще є чималий інтерес, тож ми контактуємо із зацікавленими компаніями. Очевидно, в потребі збереження транзитних потоків зацікавлені й деякі прямі сусіди, приміром словацька Eustream. Отже, маємо величезний інтерес з боку європейських компаній та досвідчених операторів трубопроводів у Європейському Союзі. Нині ж нам потрібне рішення уряду щодо анбандлінгу і його правильного виконання. Тоді все може рухатися вперед.

Загальна політична ситуація, звісно, складна. Перебуваємо в передвиборчому періоді. На жаль, дискусія дуже політизована. Гадаю, анбандлінг і, можливо, залучення довірених європейських партнерів до управління системою трубопроводу – в інтересах України. Не думаю, що європейські партнери прагнуть «перехопити» майно. У них немає такого наміру. Вони хочуть допомогти Україні з управлінням ГТС та підвищити довіру до неї серед європейських трейдерів, що працюють в Україні, як і довіру до Газпрому. Адже чимало цих європейських операторів, звісно, працюють із Газпромом, постачаючи російський газ до Євросоюзу.

Хоч би яким було рішення щодо «Північного потоку-2», потрібен анбандлінг оператора ГТС і встановлення належного механізму постачання відповідно до законодавства ЄС. Гадаю, це найкращий спосіб для України й надалі залишатися в транзиті.