Євген Степанюк: Облікова ставка – завжди компроміс між цілями НБУ

25 жовтня Нацбанк оновив макроекономічний прогноз: прогноз інфляції підвищив до 10,1%, але облікової ставки не змінив. Який сигнал НБУ таким чином посилає ринку?

Справді, прогноз інфляції підвищено на 1,2%. Ставка залишилася на рівні 18%. Правління Національного банку вже тривалий час із перервами підвищувало облікову ставку. Рік тому вона була на позначці 13,5%. З огляду на це, а також на очікувану динаміку інфляції в наступні рік-півтора, правління вирішило: нині ставка перебуває на достатньо високому рівні,  щоб забезпечити зниження інфляції до середньострокової цілі в 5% 2020 року.

Питання ставки – це завжди питання компромісу між цілями, які в чіткій пріоритетності ставить перед собою Нацбанк: 1) цінова стабільність; 2) фінансова стабільність; 3) економічне зростання. З огляду на це, визначається рівень відсоткової ставки, що є найприйнятнішим у певний момент. Саме ставка на рівні 18% сьогодні забезпечить баланс між необхідністю знизити інфляцію й привести її до цілі та потребою підтримати економічне зростання.

Але достатньо суворі монетарні умови – не єдиний сигнал, який правління посилало ринку в офіційній комунікації з монетарної політики. Політика Національного банку є проактивною. Це означає, що під час ухвалення рішення до уваги береться, насамперед, не минула динаміка інфляції, а очікувана. Тому НБУ посилає сигнали про ризики для зниження інфляції, які вбачає в майбутньому.

Україна, як мала відкрита економіка, не може стояти осторонь глобальних процесів – ситуації на зовнішніх ринках, динаміки зростання світової економіки. Ми відчуваємо вплив політики, що визначається глобальними державами та їхніми центральними банками. Федеральна резервна система США, Банк Англії підвищують відсоткові ставки, Європейський центральний банк послідовно скорочує програму з «кількісного пом’якшення». Відповідно, посилюється інтерес інвесторів до ринків розвинених держав. А це означає відплив інвестицій з ринків країн, що розвиваються.

Крім відпливу капіталу з країн, що розвиваються, правління також наголосило на ризиках стрімкішого охолодження світової економіки, зниження цін на сировинні товари, подальшого подорожчання енергоносіїв на світових ринках.

Прогноз до 2020 року такий, що завдяки виваженій монетарній політиці інфляцію очікують на рівні 5%, що наполовину менше, ніж тепер. Варто чекати такого ж стрімкого зниження облікової ставки?

У теорії – так. Облікова ставка має знижуватися разом з інфляцією, але тут не можна говорити про чіткий лінійний зв'язок. На початкових етапах реалізації інфляційного таргетування центральні банки схильні провадити жорсткішу політику, ніж більш досвідчені банки за інших рівних умов. Бо вони мають демонструвати цілеспрямованість у забезпеченні цінової стабільності, щоб заслужити довіру населення та учасників ринку. Крім того, ухвалюючи рішення про облікову ставку, Національний банк повинен враховувати й чимало інших чинників, окрім інфляції.

У Стратегії з реформування фінансового сектору до 2020 року відновлення кредитування є одним із завдань. З огляду на які показники можна буде сказати, що мети досягнуто?

Насправді, стратегічна мета полягає не в досягненні певного кількісного показника, а в створенні сприятливих умов, за яких бізнес та населення могли б активніше залучати кредити, а для стабільності фінансової системи не виникало істотних ризиків. Як цього досягти? Насамперед, потрібно забезпечити захист прав кредиторів, що неможливо без реформи судової та виконавчої систем.

У цьому напрямі вже зроблено чимало. Верховна Рада підтримала важливі законопроекти, що стосуються захисту прав кредиторів, покращення корпоративного управління в державних банках. Законодавчо вдосконалено процедури банкрутства юридичних осіб, запроваджено інститут банкрутства фізичних осіб. Виконання цих законів має сприяти поліпшенню умов роботи банківського сектору в Україні та активізації економічної активності.

Перед Нацбанком нині два різноспрямовані завдання: з одного боку, боротися з інфляцією і змушувати людей зберігати, з іншого – забезпечити українську економіку достатньою кількістю грошей. Що є більшим ризиком: не вберегти країну від інфляції чи не дати економіці стрибнути через брак грошей?

З огляду на пріоритетність цілей Національного банку відповідь однозначна – передусім, інфляція. У довгостроковій перспективі саме цінова стабільність є тим надійним фундаментом, який дасть змогу забезпечити стале економічне зростання.

Щодо забезпечення економіки коштами, банки достатньо ліквідні і можуть задовольнити попит на кредити населення та бізнесу. Згідно з опитуваннями, банки зберігають оптимізм і в наступні 12 місяців сподіваються на пожвавлення кредитування бізнесу та населення.

Отже, жорстка монетарна політика, яку НБУ провадить поточного року, не стає на заваді відновленню кредитування. Проблема в тім, де знайти тих позичальників, які будуть готові брати ці кошти і повертатимуть їх.

А яких позичальників шукають банки?

Надійних. Котрі мають підтверджену звітність, гарну кредитну історію. З 1 січня 2019 року запрацює в двосторонньому режимі кредитний реєстр НБУ, де комерційні банки зможуть бачити, як їхній клієнт обслуговував свої кредити в інших банках. Це буде важливим кроком до якісного оцінювання банківських ризиків і допоможе захистити фінустанови від накопичення проблемних кредитів у майбутньому. Адже поки, на жаль, частка проблемних активів у портфелях банків залишається дуже високою.

Тобто, умови до позичальників будуть суворішими?  

Залежить від позичальника. З початком роботи кредитного реєстру банки зможуть більш зважено оцінювати ризики позичальника, що в майбутньому дасть змогу надавати якісніші кредити.

За результатами останнього опитування про умови банківського кредитування, фінустанови готові пом’якшувати вимоги до позичальників, що належать до категорії малого та середнього бізнесу. Але планують підвищувати їх для великих позичальників та фізосіб.

Сьогодні банкам важливо позбутися тягаря минулого у вигляді значного обсягу непрацюючих активів на балансах, які відволікають ресурси від, власне, банківської діяльності.