Катерина Рожкова: Для відновлення кредитування критично – ухвалити закони

Якою є зафіксована НБУ загальна сума проблемних кредитів і які способи їхньої реструктуризації?

Загальний обсяг NPL (прим. – «non- performing loan», проблемний кредит) становить близько 54%. На показник істотно впливають високі рівні NPL у структурі кредитного портфелю ПриватБанку та російських фінустанов. При цьому зауважу: приватні українські банки, в тім числі з іноземним капіталом, вийшли на рівень 30% NPL і ми бачимо позитивну динаміку в реструктуризації проблемних кредитів. Ще варто сказати, що NPL зарезервовані й рівень покриття резервами становить 84%. Це добре.

Чи відчутно відрізняється відсоток проблемної заборгованості залежно від типу банків, форми власності?

Звісно. Розглядати банківську систему загалом – неправильно. Вона чітко сегментована і кожен із сегментів має свої нюанси. Перший окремий сегмент – ПриватБанк. Тут майже увесь корпоративний кредитний портфель – один великий NPL. Його рівень – 86%. І це не класичний NPL, він не підлягає стандартним підходам до роботи з проблемними боргами: Приват працює з ним у Лондонському суді, подав позови проти PwC, колишніх власників. Нині Приват по-троху кредитує фізосіб, малий бізнес. Статистично частка проблемних кредитів зменшуватиметься, але їхній обсяг не зміниться до цілковитого відновлення.

Іншим сегментом є російські банки. В них NPL на рівні 71,5%. Це теж досить високий показник. Проблема – в статусі цих фінустанов: належать країні-агресору. Вони мали позичальників у Криму та в зоні АТО. А та їхня частина, що живе за межами цих територій, користується моментом: патріоти банкам країни-агресора не платять. Та ці позичальники забувають, що їх прокредитовано коштом українських вкладників. Позаяк нині статус російських банків невизначений, бо вони не мають тут потенціалу через геополітичну ситуацію, їм складно знайти покупців. Ситуація затяглася, борги не обслуговуються. З позитиву – продано VS Bank, від БМ Банку вже є рішення щодо самоліквідації. Наступний на черзі – ВТБ Банк. Залишаються PIB та Сбербанк Росії: можливість згорнутися під контролем НБУ та Фонду гарантування вкладів вони мають, але не продатися – не бачимо покупця.

Наступна група – інші фінустанови з іноземним чи українським капіталом. Середній рівень NPL у них – 30%. Причому основна вага NPL зосереджена в банках з українським капіталом, які не визнали проблемних кредитів ще в 2008-му (так зробили банки з іноземним капіталом – Aval, BNP Paribas, ОТР Банк) і, відповідно, не реструктуризували їх.

Як українські банки тепер виходять з цієї ситуації?

Точкові процеси реструктуризації відбуваються. Але чимало банків, щоб прибрати з балансу погані кредити і не докапіталізовуватися, звертають стягнення на заставу і забирають цю заставу собі на баланс. Це насторожує. Ризик перший – у переоцінці активів. Другий – банки замість бути кредитними установами перетворюються на компанії з управління активами. А активи не платять відсотків і не дають грошового потоку, тож ситуація може спричинити втрату ліквідності й капіталу. Тому НБУ вимагає від банків надання маркетингового плану продажу цих активів і переконує, що навіть дисконтна реструктуризація – інколи краще, ніж взяття на баланс.

А яка ситуація з рештою державних банків, окрім Привату?

Безумовно, Приват був великим ударом по бюджету. Але, повірте, Ощад – не менша проблема. Лише наприкінці минулого року ми погодили додатковий капітал в 5,75 млрд через погіршення якості портфеля.

Єдиний у хорошій позиції – Укргазбанк. Решта мають високий рівень NPL і за їхнім кредитним портфелем легко простежується передача влади в країні, які бізнес-групи кредитувалися. Проблеми дві. Перша – ТОП- 20 позичальників формують більш ніж половину всіх NPL. Зазвичай, якщо в них є кредит в Ощаді, то є і в Ексім. Кілька кредитів з різними заставами складно реструктуризувати. Друга – є представники бізнес-груп, що посідають рядки у Forbes. Вони, крім заяв про готовність, не вважають за потрібне обслуговувати борги в держбанках і навіть розпочинати діалог щодо цього.

Наскільки суворою буде позиція НБУ в питанні реструктуризації цих боргів?

Звісно, НБУ має важелі впливу на Ощад та Ексім: через непогодження їм збільшення капіталу. У них же є Поліщук, Бахматюк у портфелі, які не обслуговуються. Будь ласка, визнайте їхній дефолт і починайте претензійно-позовну роботу. Тисніть на позичальника, як це зробив би комерційний банк. А коли тиску на позичальника немає, коли ти кажеш, що перебуваєш із ним у переговорному процесі, і так вже четвертий рік – він нічого не збирається гасити і ти нічого не робиш. Водночас просиш у Нацбанку підтвердити Кабміну, що тобі потрібен капітал. Не підтвердивши капіталу, можна змусити банки працювати.

Яких законів бракує НБУ для роботи з проблемними кредитами і чи є можливість їх ухвалити ще за нинішнього складу Верховної Ради?

НБУ має чимало можливостей нормативно спонукати банки до потреби реструктуризації. Але на їхніх контрагентів ми не маємо жодного впливу. І це проблема. Щоб її розв’язати, ми спільно з ЄБРР та іншими консультантами розробили законопроект про компанії з управління проблемними заборгованостями. Ідея проста: дати змогу будь-яким потенційним інвесторам створювати такі компанії і за допомогою них викуповувати проблемні кредити. Або шукати потенційних покупців. Чи допомагати банкам реструктуризувати ці борги. Поясню, як це може працювати. Уявіть: є реальна компанія, що працює на ринку нафтопродуктів, впливає на економіку, але постраждала від кризи і має високий рівень NPL. Якщо банки вирішать довести її до банкрутства, можуть буквально розірвати на частини. Проте якщо ця компанія з банками домовиться, то отримає можливість відновити платоспроможність. Для відновлення платоспроможності їй потрібні обігові кошти, а вона не може їх отримати... Коло замкнулося. Саме тут має прийти інша компанія, що готова запропонувати їй інструментарій для відновлення.

ЄБРР чекає на ухвалення відповідного закону, що уможливить заснування таких компаній. Це реальний бізнес, що дасть змогу інвестувати в українську економіку. Лише цього року вони інвестували до 300 млн євро у створення подібних компаній в Східній Європі. Але закон завис у надрах комітету.

Що стає на заваді банкам для повно- цінного відновлення кредитування і як усунути ці перешкоди?

Середня ціна депозитів фізичних осіб у гривні – 13,6%. Середня ставка прибутковості за кредитами юридичним особам – 16,3%. Ситуація нормальна. Я переконана: не процентна ставка створює проблему для відновлення кредитування, а проблема юридичних ризиків, від яких банки намагаються убезпечитися – закладають їх і у ставку, і в комісію. Але якщо ухвалять два закони – 6027-Д і 2456-Д, про захист прав кредиторів і захист прав споживачів фінансових послуг – банки знизять ризики. Потребу ухвалення цих законів вважаю критичною.